From Childhood to Taras (2015)

Each year on May 22nd, solemn public rallies are held commemorating the transfer of Shevchenko’s remains from St. Petersburg in Russia to “Chernecha Hora” (Monk’s Hill) in Kaniv, Ukraine.  

In 2015, a group of 30 persons included contest winners from the Donetsk region (from territories controlled by Ukraine). The schoolchildren were happy and excited to visit the nation’s capital, and subsequently travel to Kaniv to pay their respects to the great Taras.

These children are war survivors, having lived through shelling, bombings, explosions and death. One girl, Evelyn from Slovyansk, described how she and her mother sat in a dark cellar for five days in order to survive. Every child lived through the horrors of war, each has his own sad story. Becoming contest winners and arriving in Kyiv and Kaniv shall help each of them believe in goodness, feel the care and strength of Ukrainian unity, forget the war and experience the majesty and beauty of their native land.    

22-го травня, в день перепоховання праху Т. Шевченка з Петербургу до Каневa, відбулаься поїздка дітей з Донеччини (з території підконтрольній Україні) на Чернечу Гору. В групі з 30 осіб входили діти-переможці конкурсу „Іду з дитинства до Тараса". Усміхнені і щасливi, вони відправилися з Києва до Канева, щоб вклонитися генію українського народу, великому Тарасові.

Це особливі школярі. Вони пережили війну, поряд з їхніми оселях і школами гриміли гармати, лунали постріли, взривались міни і гранати, були загиблі. Школярка із м.Слов'янська Евеліна розказує,що п’ять діб просиділа разом з мамою в темному підвалі. Це врятувало їм життя. І так у кожного свої пережиття, своя сумна історія.

Перемога в конкурсі та приїзд до Києва і Канева допоможе кожному з них повірити в добро, відчути турботу і силу єдности українців, забути війну і відчути велич і красу рідної Украіни.

Schoolchildren from Slovyansk visited the home of Ivan Yadlovsky on "Chernecha Hora" ("Monk's Hill") in Kaniv. He cared for Shevchenko's gravesite for over a half-century. On the steps of the house they were enchanted by the poetry in the "Kobzar" ("Minstrel"), the collection of Shevchenko's works. 

Школярі із Слов'нська відвідали на Чернечій Горі хатинку Івана Ядловського, котрий більше ніж півстоліття доглядав могилу Шевченка.  На приступках хатини зачаровано слухали „Кобзаря”.

"I bow low to you ..." "I thought it strange dream .... "

Read what the contest winners of the Spring 2015 competition have to say after a 2-day trip to Kyiv and Kanev. The children share their experiences in their own words and poems.

Events in Ukraine have shown us that the education of youth in patriotic consciousness and duty, is one of the chief aspects in the structure of our state. If you feel compelled to help UUARC give more children the opportunity to experience this highly desired competition, you can make a contribution to help support these talented kids and their faith, patriotism, and desire to create and change the world for the better.

"Я низько вклоняюся Вам…"  "Мені здавалось все дивним сном…"

Ще «не висохло чорнило» від попереднього повідомлення про конкурс української мови та літератури «Іду з дитинства до Тараса», який розпочав Злучений Український Американський Допомоговий Комітет (ЗУАДК), а ми, охоплені великою гордістю за добросердечних наших доброчинців, вже знайомимо Вас з відгуками дітей-переможців про нагороду: 2-денну подорож до Києва та Канева.

Прочитавши ці відгуки, руки самі тягнулися «до пера». Але… чи можна краще передати пережиття дітей, ніж їхні особисті слова, та і не просто слова, вірші, малюнки та світлини. Отож, запрошуємо у подорож у колі чарівних наших з Вами дітей. 

Наталя Ворона, м. Слов’янськ, Слов’янський Педагогічний Ліцей № 10, філологічний: «(…) Я дізналася багато нових фактів з особистого життя національного генія, що уможливило мені відкрити для себе нового Шевченка (…) Отримані знання важливі для мене не просто як додатковий навчальний матеріял – це вагомий внесок у розвиток моральної та духовної складових моєї особистості. (…)

(…) Вийшовши з хати (хата наглядача могили – I.Г.) і вклонившись світу Божому (згідно з давніми традиціями), зачарував мене тихим співом кобзар – Микола Тихонович Товкайло. Моє життя тісно пов’язане з музикою, тому зустріти кобзаря-фахівця було для мене неабияким щастям (…) Неперевершеність і майстерність співця та загальна атмосфера свята стали для мене натхненням (…):

Марія Брикаліна, учениця 8 кл. Слов’янської загально-освітньої школи  №20, переможниця 1-го та 2-го етапу V-го Міжнародного Конкурсу ім. Т. Шевченка:«(…) Наша група була великою і веселою, бо нас було аж 27 чоловік, і всі ми були з різних шкіл і різних класів. Але це нам не завадило потоваришувати. (…) Київ припав нам до  душі з першого погляду, бо ми тут були вперше, але потім ми в нього просто закохалися(…)

До нашого тимчасового «дому» ми прийшли дуже втомлені, але щасливі. (..) хочу подякувати п. Ользі із гостелу «Карітас» за материнську турботу про нас: і чай, і душ, і увага до кожного, і затишок, і чистота у кімнатах(…)

На Чернечій Горі ми відвідали Музей Т. Г. Шевченка, побували на урочистостях біля пам’ятника Кобзаря, поклали квіти до могили (...)  і ми, діти з далекого Слов’янська, змогли побувати в цей день (день перепоховання Шевченка – І.Г.)  біля могили нашого найулюбленішого поета. Ми читали вірші Кобзаря, і нас знімала на камеру телекомпанія «Скіфія» з Херсону. Я навіть розплакалася, бо забула з переляку рядок із вірша. Мене підтримав оператор, і я почала все наново і розказала виразно вірш.   

(…) найважливіше у цій подорожі – можливість ближче познайомитися з історією столиці, видатними пам’ятками, з життям і творчістю Шевченка.

Дякую за цю поїздку, насамперед, Вірі Принько, усім, хто працює в Злученому Українському Американському Допомоговому Комітеті, хто небайдужий до стану освіти в Україні, опікується  дітьми Донбасу, надає допомогу Україні в такий тяжкий час. Я і моя бабуся (я живу з бабусею) низько вклоняємося Вам за надану мені можливість побувати в Києві та Каневі. Зичимо Вам чистого неба, здоров’я, щастя, благополуччя, щедрості в душах і Ваших серцях.(…)»

Олена Іванова, учениця 6-Б кл., м. Слов’янськ, Школа № 5: «Я ніколи раніше не була в столиці, тай не мандрувала сама, та ще й на потязі.(…)

(…) Додому я повернулася з купою приємних вражень та спогадів. Я була дуже щаслива, адже я наполегливо працювала, тому отримала таку приємну нагороду. Дуже-дуже дякую!!!»

Ксенія Магула, учениця 5 кл.: «(…) Недалеко від пам’ятника Шевченка розташовано музей, в якому багато картин-шедеврів творчості художника, особистих речей поета-письменника. А там стоїть хата Шевченка, де кобзар на призьбі співає зворушливі пісні. Ми, учні, підспівуємо своїми тоненькими голосами. І все це символізує тісний зв'язок поета-пророка з народом, його долею.

Я щиро дякую всім, хто допоміг здійснити мою найзаповітнішу мрію – відвідати столицю та вклонитися і покласти квіти в Каневі Т. Шевченку.»

Марія Ніколаєва, учениця 5 кл. Миколаївської ЗОШ №3: « Шановні організатори поїздки! Я дуже вдячна Вам за можливість побувати в Києві та 

(…) Мені все здавалося дивним сном, щоб я… та в Київ… Вдома мама з татом раділи за мене, все наказували, що треба в першу чергу відвідати.

(…) Трохи лячно, але таких, як я, аж 27. (…) Вранці ми були вже в Києві. Ах, як я боялася загубитися! (…) Я вперше била в метро, все було мені цікаво. Вперше бачила Дніпро, такі великі вулиці, проспекти. (…)

Я навіть не уявляла, що зможу наяву відвідати місця, пов’язані з Тарасом Шевченком(…)

Юлія Петренко, учениця 12 школи м. Слов’янська, 13 років: «(…) Найбільше мене захопив Андріївський Узвіз. Там можна побачити справжню  Україну з усіма своїми традиціями(…).

(…) Могила Т. Шевченка виявилася не зовсім такою, якою я собі її уявляла. Вона є більш величною. Коли я її побачила, то зрозуміла, що такого письменника в Україні ніколи не забудуть (…).

Я вдячна тим людям, які здійснюють наші мрії та допомагають дітям України ставати патріотами та дізнаватися більше про нашу країну.»

Подорож надихнула Юлію на багато гарних малюнків.

Поліна Пилипенко, ліцеїстка 1-го курсу Слов’янського Педагогічного Ліцею: «(…) Я занурилася з головою в цю неймовірну атмосферу, милувалась краєвидами з Тарасової Гори і змогла здійснити свою мрію, прочитати власний вірш-відповідь на «Заповіт» на Дніпрових кручах біля могили Кобзаря (коли я писала вірш, навіть гадки на мала, що буду читати його в Каневі нібито самому Тарасу).

І хочу подякувати організаторам нашої поїздки (…) Такі подорожі зближують  людей, я знайшла багато нових друзів і в останній день вже зовсім не хотіла від’їжджати.

(…) Нехай співробітникам ЗУАДК завжди щастить, нехай ніколи не вичерпується їхня доброта, щедрість, багатство душі.»

Катерина Твердохліб, 14 років, м. Слов’янськ: «Пощастило мені побачити місто козацької святині Канів, відому на весь світ Тарасову Гору (…).

Ця подорож надихає мене на творчість. Уже зробила перші кроки, почала віршувати, а може напишу ще й невеличке оповідання (…) А ще подорож надихнула мене на вивчення історії українського національного костюму, вишиванки та культури українського танцю. І, звісно, радо поділюся цими знаннями з іншими. Буду активно брати участь у різних проєктах та конкурсах.

За нові знання і позитивні емоції, враження, я вдячна ЗУАДК, за підтримки якого й було організовано цю подорож до Києва, Канева.»